Блог / "Казка про Метелика". Раскрывая тему Авторского курса: "Отношения любви"

Присвята до Дня Вчителя, 02.10.2016.  

   "Казка про Метелика". Раскрывая тему Авторского курса: "Отношения любви": http://psymasters.com/avtorskij-kurs-otnosheniya-lyubvi/

   Ви звертали увагу на осінніх метеликів? Вони відрізняються від літних. Так, літні метелики активні, вони дуже поспішають жити, їхнє життя яскраве й бурхливе. Але осінні інші, рухаються більш повільно, обережно, нібито тремтять в повітрі й нікуди не поспішають. Але найголовніше, вони можуть розмовляти, насправді! Я був цьому вражений...
    Мені зустрівся Метелик на галявині біля старої груші, який завис у повітрі готовий до бесіди.

– Як справи, чим  займаєшся? – я вирішив щось запитати в нього.

– Зараз у медитації, це справа мого життя.  – поділився зі мною Метелик.
– Так, цікаво, на що ти медитуєш? – запитуючи, вдруге, я все ще не вірив, що це насправді бесіда з Метеликом.

– На миттєвість життя. – відповів Метелик.
– Як це? – я намагався повірити і водночас зрозуміти, що мені робити з розмовляючим Метеликом.

– Ну, так, це просто, хочеш зі мною?
В цей час я дуже вагався, на мить приєднатися до метелика в його способі існування, чи жити собі далі, нібито ні Метелика, ні його миті не існує.
– Хвилинку, доп'ю чай. – відповів я, хоча мені вже було не до чаю.
Насправді я гарячливо розмірковував, а якщо я спробую цю "мить метелика" і враз так само стану на мить Метеликом, таким недовговічним, таким вразливим, тремтячим у своєму польоті, зовсім не тямущим сенсів людського існування?
– Давай, спробуй, ти зможеш, це ж лише мить! - підбадьорював мене Метелик
І це його заохочення налякало мене ще більше. Треба вирішити саме зараз, та я просто не готовий, так швидко щось змінювати в своєму житті, навіть на мить.
– Секунду, подивлюся, щось там пікнуло у мобільному, чи-то СМС, чи Мессенджер, чи Вайбер.
Метелик уважно придивлявся до мене, мабуть, ці секунди його життя були йому дуже цінні, він вирішував, чи варто на мене чекати, чи варто витрачати свій дорогоцінний час на іншу істоту, яка зовсім не так цінує час свого життя і не здатна збагнути, що таке "мить метелика".
-Я тут із тобою можу бути тільки мить, потім полечу, і буду десь недалеко, але сподіваюсь, що буду літати, поки ще сонечко світить. – розуміючи і співчуваючи промовив Метелик.
-А потім? – мені хотілося затягнути час, затримати якось Метелика, щоб щось взагали збагнути.
-Потім я сяду у траву і вже не знаю що буде далі, завтра можливо ти зустрінеш іншого Метелика, але повір, то буду вже не я. – сказав Метелик.
Я уважно придивився, побачивши, що мого Метелика, вже нема, що, мабуть це і є те, чого він хотів мене навчити, що та чарівна "мить метелика", вона скінчилася і вже ніколи не повториться. Але мені так хочеться знову у «вчора», де під старою грушою буває літають метелики, такі гарні, на фоні темного лісу.

   Можливо, колись я знову зустріну Метелика, який заговорить зі мною і я буду більш хоробрим, щоб рішуче прожити з ним лишень одну мить.

Може тоді насправді станеться диво і я навчуся бути Метеликом, можливо на якусь його мить, поки сонечко сяє. (с)